Які варіанти сплати податків матимуть українські ІТ-спеціалісти, які працюють або є працевлаштовані на підприємствах в Україні, що дистанційно виконують роботу в Польщі (після цих 6 місяців)?
Правила місця (держави) сплати податків жорстко визначаються національними законами та нормами міжнародного права. Це означає, що навіть незважаючи на благородні мотиви, не можна «вибрати» країну, в якій сплачується податок на прибуток.
При визначенні правил оподаткування податком на прибуток ключове значення має питання податкового резидентства, тобто держави, в якій особа оподатковує свої доходи з інших країн. Відповідно до Закону про ПДФО податковим резидентом Польщі є будь-яка фізична особа, яка відповідає одній із наступних умов:
- має центр особистих (дружина, чоловік, діти, будинок) чи економічних (постійне джерело доходу, компанія) інтересів у Польщі; або
- перебуває на території Польщі більше 183 днів у даному році.
Для визнання особи податковим резидентом Польщі, достатньо виконати одну з вищезазначених умов.
Польські нормативні акти вказують, однак, що при визначенні податкового резидентства, крім вищезазначених правил, також застосовуються так звані угоди про уникнення подвійного оподаткування, однією зі сторін яких є Польща.
Одна з таких угод (в 1993 році) була укладена з Україною. Вона містить положення (так звані колізійні норми), які дозволяють визначити податковим резидентом якої країни може бути особа, яка відповідає попереднім умовам для визнання податкового резидентства як в Польщі, так і в Україні. Першим елементом, який вказує на податкове резидентство, є місце проживання/перебування даної особи. Якщо таке місце знаходиться і в Польщі, і в Україні, то слід перевірити, де дана особа має центр життєвих інтересів (наприклад, найближчі члени сім`ї, соціальне життя, де він чи вона здійснює соціальну, культурну діяльність, тощо) ). У переважній більшості випадків цього достатньо для вирішення сумнівів щодо місця проживання. Якщо ж це не вдалося, то в порядку черги буде перевірятися країна постійного проживання, а потім і громадянство. У найскладніших випадках доводиться використовувати так звану процедуру взаємного узгодження обох країн, під час якої остаточно вирішується питання податкового резидентства.
Процедура визначення податкового резидентства дозволяє вирішити, в якій країні особу з України слід оподатковувати за ознакою підприємницької діяльності або зайнятості. Загалом, якщо особа з України буде податковим резидентом Польщі, податок на прибуток (ПДФО) має сплачуватися нею в Польщі.
Однак у ситуації, коли особа, яка перебуває більше 183 днів на рік, є податковим резидентом України (наприклад, незважаючи на перебування в Польщі більше 183 днів і вона має центр життєвих інтересів в Україні) під час визначення де їй сплачувати податок на дохід, необхідно перевірити вище зазначену угоду про уникнення подвійного оподаткування. Правила, що містяться в ній, не є однаковими для підприємців і працівників. Перші з вищезазначених (особи, які ведуть підприємницьку діяльність), які є нерезидентами Польщі, підлягають оподаткуванню на свої доходи в Україні. Винятком з цього правила була б, однак, ситуація, коли така особа має так зване постійне представництво (permanent establishment), тобто місце, де постійно, повністю або частково здійснюється діяльність у Польщі. Постійне представництво повинно відповідати таким умовам:
– дійсне існуюче представництво/філія, тобто приміщення, а за певних обставин машини та обладнання,
– представництво/філія є постійним, тобто встановленим у певному місці з певним ступенем довговічності,
– ви ведете свою підприємницьку діяльність через це представництво/філію.
У такому випадку резидент з України зобов’язаний сплатити податок на прибуток від цієї діяльності (здійснюється в рамках постійного представництва) у Польщі.
Проте, посилаючись на українського податкового резидента, який працює в українській організації (що також є податковим резидентом України) і виконує роботу на території Польщі протягом 183 днів або більше, оподатковується в країні, де ця робота виконується (тобто в Польщі).