Як дізнатись про скасований статус захисту, наданого спец.законом? Чи отримання номера PESEL у Польщі і пізніший виїзд до іншої країни означає, що я не можу отримати напр. їхню форму захисту (подавати заяву на біженство, або користуватись їхнім тимчасовим захистом)?

Тут потрібно звернутись до змісту абзацу 2 статті 11 спец.закону, відповідно до якого виїзд громадянина України з території Республіки Польща на термін більше 1 місяця позбавляє його прав, про які йде мова у першому абзаці статті 2. Це означає, що особа, яка залишила територію Польщі на термін більше місяця втрачає право «визнання перебування як легальне» у Польщі, а отже і права передбачені законом.

Що стосується поїздок до країн Шенгенської зони – через скасування прикордонного контролю є ймовірність того, що польська влада фактично не зможе перевірити, чи виїхав даний іноземець з Польщі на термін понад 1 місяць. Орган, який захоче застосувати «інструмент» зі ст. 11, матиме довести понад місячний виїзд з Польщі, але без штампа у паспорті це буде зробити досить складно.

Спец.закон не передбачає позбавлення прав, передбачених законом, адміністративним чи будь-яким іншим рішенням.

Спец.закон не впливає та не може впливати на законодавство інших країн ЄС, тож не може визначати, що факт використання тимчасового захисту – спец.захисту у Польщі – позбавляє можливості використання допомоги у іншій державі-члені ЄС. У цьому контексті варто нагадати 15те умотивування рішення Ради ЄС, яка виключає застосування ст. 11 директиви про тимчасовий захист – тобто де-факто дозволяє обирати державу, у якій можна скористатись із тимчасового захисту. Це не обов’язково має бути країна «першого в’їзду».

Однак слід пам’ятати, що права, які випливають із тимчасового захисту, можуть бути реалізовані лише в одній країні.

У разі використання захисту за спец.законом, тобто тимчасового захисту, при переїзді до іншої країни ЄС дана особа може мати обмежені можливості використання прав, пов’язаних із запровадженням у цій країні механізмів тимчасового захисту.

Однак варто проконсультуватися з юристами конкретних країн, оскільки вони будуть ознайомлені із практикою національних міграційних відомств та чинним внутрішнім законодавством.