Як громадянам третіх країн, які подають заяву на проживання або охорону, та які працюють віддалено для компаній, які не мають зареєстрованого офісу на території Польщі, сплачувати податки в Польщі. Чи мають вони право виконувати таку роботу під час подання заяву про захистом?

Питання щодо працевлаштуванням громадян третіх країн у Польщі, здебільшого регулюють:

1.Закон про сприяння зайнятості та установи ринку праці.

2. Кодекс Праці.

3. Закон про іноземців.

4. Закон про надання захисту іноземцям на території Республіки Польща.

5. Закон про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом на території цієї держави.

6. Закон про податок на доходи фізичних осіб.

Беручи під увагу велику кількість нормативно-правових актів, кожен випадок слід розглядати окремо. Поставлене питання носить загальний характер і відповідь на нього становить лише загальний збір правових норм.

Перш за все, необхідно відповісти на питання, що таке легальне працевлаштування іноземця.

На це питання важко знайти відповідь у нормативно-правових актах, що стосуються працевлаштування іноземців, тому необхідно використовувати визначення «незаконне виконання  роботи», зазначене в Законі про сприяння зайнятості та установах ринку праці.

Незаконне виконання іноземцем роботи – це виконання роботи іноземцем, не уповноваженим на виконання робіт у розумінні ст. 87 сек. 1 або який не має відповідного дозволу на виконання  роботи, не будучи звільненим від обов’язку мати таке посвідчення на підставі спеціальних положень, або якого підстава перебування  не дає права працювати.

 Потрібно також відповісти на запитання, що таке виконання роботи.

Виконання роботи іноземцем – це працевлаштування, виконання іншої оплачуваної роботи, виконання функцій в управлінні посадових юридичних осіб, які внесені до відповідних реєстрів.

Відповідно до представленого визначення, виконання роботи включає, серед іншого, працевлаштування або виконання іншої оплачуваної роботи (наприклад, на підставі договору доручення).

Законодавець не виключив із цього положення ситуацію, коли роботодавець не має філії підприємства або іншої форми організованої діяльності на території  Польщі.

Крім того, у законодавчому визначенні роботодавця законодавець вказав, що роботодавець є організаційною одиницею, навіть якщо він не є юридичною особою, а також фізичну  особу, якщо в них працює хоча б один працівник.

У цьому контексті, якщо міжнародні договори між Республікою Польща та державою місцезнаходження роботодавця не регулюють це питання інакше, існує ризик звинувачення іноземця в незаконному виконанні роботи.

Ризик вищезгаданого звинувачення мінімальний, але потенційному працівнику  слід його враховувати.

У цьому контексті все залежатиме від Прикордонної Служби (яка перевіряє законність працевлаштування) або керівника Управління у справах іноземців (орган оскарження у справах про зобов’язання до повернення).

Говорячи про необхідність сплати податків особами, які проживають у Польщі, але виконують роботу для іноземних організацій, які не мають філії підприємства або іншої форми організованої діяльності на території  Польщі слід звертатися до визначення «податкова резиденція».

Наявність податкової резиденції в Польщі пов’язана з обов’язком розрахунку доходу в Польщі на основі необмеженого податкового зобов’язання.

Це означає, що особи, які мають податкову резиденцію, підлягають оподаткуванню з усіх своїх доходів, незалежно від місцезнаходження джерел доходу (необмежене податкове зобов’язання).

Фізичні особи, якщо вони не мають місця проживання на території Польщі, підлягають оподаткуванню лише з доходів (прибутку), отриманих на території Польщі (обмежене податкове зобов’язання).

Критерії визначення місця проживання для цілей оподаткування фізичної особи містяться у ст. 3 сек. 1а Закону про податок на доходи фізичних осіб.

Фізична особа має місце проживання в Польщі, якщо:

1) має центр особистих або економічних інтересів (центр життєвих інтересів) на території Польщі, або

2) перебуває на території Польщі більше 183 днів у податковому році.

Визначення місця проживання, що міститься в Законі про ПДФО, включає два критерії: перебування на території Польщі більше 183 днів у податковому році або наявність центру життєвих інтересів у Польщі, що розуміється як центр особистих інтересів. або центр економічних інтересів. Сполучник «або» означає, що виконання хоча б одного з цих критеріїв дозволяє вважає платника податків, за особу, яка має місце проживання в Польщі.

Також слід пам’ятати про проблему подвійного оподаткування, тобто сплачування податків у країні, де проживає дана особа, та в країні, де знаходиться зареєстрований офіс компанії роботодавця.

У цьому контексті слід перевірити, чи була укладена угода між Польщею та країною де зареєстрований офіс компанії роботодавця. Більшість контрактів, стороною яких є Республіка Польща, передбачає, що винагорода особи, яка проживає в Польщі, оподатковується тільки в Польщі.

Водночас слід зазначити, що у випадку іноземних роботодавців, які не мають зареєстрованого офісу чи представництва в Польщі, працівник, який є податковим резидентом Польщі, сам несе відповідальність за правильний розрахунок податкових авансів.

Відповідно до ст. 44 сек. 1а, платники податку, які отримують дохід від працевлаштування за кордоном без посередництва платників, зобов’язані протягом податкового року щомісячно сплачувати аванс з податку на прибуток.

Зробити це необхідно до 20 числа, що настає за місяцем, в якому отримано дохід, а за грудень – до зазначеного терміну подання податкової декларації.

Ці аванси мають бути внесені згідно зі шкалою оподаткування із застосуванням ставки 17% до отриманого доходу.

Після закінчення року подати декларацію за формою PIT-36 до кінця квітня.